Всеукраїнський конкурс «Учитель року» є конкурсом професійної майстерності вчителів. Працюючи педагогом понад 20 років, я вкотре вирішила брати участь, тому що маю багато педагогічних напрацювань. Пишу вкотре, тому що це моя четверта участь у конкурсі, тобто я постійно і наполегливо працювала над собою, не заради конкурсу, а заради дітей яких навчаю вже 22 роки. Не дивлячись на те, що беру участь не вперше, хвилювання були.

Вчитель повинен зацікавити навчанням і надихати учнівство до роботи, а як це зробити без особистого прикладу. Тож питання брати участь чи не брати навіть не ставало, однозначно брати.

Конкурс проходив у два етапи. Перший – відбірковий, у якому брали участь 23 педагоги Київщини, серед яких обирали 5 фіналістів, що продовжували змагатися далі.

На відбірковому етапі всі учасники проходили «Тестування» та «Майстерку». Це були найпростіші випробування. Цікавою була «Майстерка», де кожен представляв свої методи та напрямки роботи з учнями. Слухаючи кожного учасника, робила для себе певні нотатки і наразі застосовую на практиці досвід колег, адже професія вчителя зобов’язує до постійного навчання і самовдосконалення впершу чергу себе. Чи очікувала я побачити себе в 5 фіналістів, якщо скажу ні, то певно це буде не правдою, тому що беручи участь у конкурсах, мені здається кожен має на меті- перемогти. І ось названі фіналісти -  радість і бажання рухатися далі.

Фінальний етап передбачав три випробування це - «Урок», «Дослідження»,  «Практична робота».

Найскладнішим був урок, оскільки його результативність та успішність залежала не лише від мене, а й від дітей, а діти з іншого населеного пункту, так звані «нушенята» і тобі потрібно показати свою майстерність, знайшовши контакт із дітьми, яких ти вперше бачиш. Мені вдалося. Хоча було і складно. Звичайно, мої «нушенята», з якими я працюю постійно звикли працювати  у групах,  виконувати руханки, тому сподівалася на аналогічний результат і в незнайомому класі, проте діти розгубилися, можливо хвилювалися. Зробила висновок, що   підтримати тебе на 100 відсотків та відчути твої хвилювання можуть лише діти твоєї школи. Зрозуміло, адже це стрес не лише для вчителя, а й для дітей. На етапі рефлексії діти відмітили, що їм сподобався урок і вчителька (картки зберігаю). Під час уроку я бачила лише дітей, на членів журі  не звертала увагу, думала, що їх 8, та коли надіслали фото, я перерахувала, а їх 9…Я вважаю, що пріоритети під час проведення уроку розставила вірно.

         Наступний етап це «Дослідження»,  «Практична робота». Складно? Ні, адже тут все залежить виключно від тебе. Працюючи в школі, маєш вже досить багато напрацювань, тож просто зібратися і показати свої надбання. Метою випробувань є виявлення вміння  розробляти та виконувати практичні завдання з використанням інтернет-ресурсів, зокрема картографічних та розробити дослідження.

Всі етапи пройдені. Для мене участь, це вже – перемога.  Не зважаючи на це,  ще є над чим працювати і рухатися вперед.

Хочу відмітити, що стимулом для руху була моя родина. Син, який постійно підтримує  і говорить, ну хто, як не ти.  Ти ж найкраща. Чоловік, який на відстані, захищаючи нас від ворога,  надихає для руху вперед. Я не мала права спасувати в їхніх очах.

Дякую адміністрації та колективу Березанського ліцею №3 за підтримку на всіх етапах випробувань. Омельченко В.А. повністю забезпечив технічну сторону конкурсу, директор Дегтярьова Л.П. була зі мною на всіх етапах, підтримувала та вселяла впевненість.

Окрема подяка начальнику Управління  освіти молоді та спорту Березанської міської ради О.В.Загорулько, за підтримку та забезпечення транспортом, це дуже важливо для учасника.

Незабутніми враженнями від конкурсу стали слова і вчинки моїх учнів, коли я заходила до класу після випробувань, а вони мені аплодували і запитували, чи  перемогла?  А один учень говорить: « А хто ж тоді той вчитель року, якщо не ви?» Мої старання були не марними: найбільше досягнення - бути вчителем року для своїх дітей.